Twelve Communists


About the video of the previous post the question was raised, what is the Ukrainian song performed with such dedication during the tumbling down of the Lenin statues. Let us then have the original text with its translation, and, below the video, the song itself, free from the background noise of the events. The author, Trizuby Stas – Three-Tooth Stas, “one tooth for the Communist Party, another for the Komsomol, a third for the trade unions” – aka Stanislav Shcherbatikh (1948-2007) was a prolific and influential figure of the Ukrainian underground.



Тризубий Стас – Дванадцять комуністів (Twelve Communists)

Дванадцять комуністів в однім куротнім місці
Зутрілися на з'їзді чи на пленумі ЦК.
В готелі поселились, а чим це закінчилось,
Про це моя історія не радісна така.

Дванадцять комуністів пішли купатись в море,
І в хвилі променисті кожен весело стрибав,
Та двоє з перепою лишились під водою,
От вже і починається, як я попереджав.

Бо тільки десятеро вийшли із води,
Ось так і зменшуються в партії ряди.

Вже десять комунітсів покупані та чисті
В покоях ономісних перетравлюють обід,
В вісьмох перетрамилось, а двоє отруїлось,
А троє в моїй пісні ще захворіли на СНІД.

Всі вісім комуністів останні чули вісті,
Про СНІД, що ходить в місці, попередив партактив,
Розважились приємно в непевнім товаристві,
Типовий сексуальний кримінальний детектив.

Трьох неслухняних довелося поховать,
І залишилось із вісім тільки п'ять.

З п'ятірки комуністів один помер на місті,
Бо кунив сигарету на імпортний килим,
А четверо тушили, з них троє так спішили,
Що довго не прожили, бо попав у горло дим.

Багато комуністів померло в моїй пісні,
Сама Агата Крісті позаздрила б мені,
Та ще один лишився, що в морі не втопився,
Обідом не втруївся і не загинув у вогні.

Таки не тонуть і в пожежах не горять,
Вони і досі на шиях в нас сидять.

Twelve Communists gathered in a spa
for the CC meeting or plenum.
They stayed at the hotel, and as to how it ends,
will be told by my not too happy story.

Twelve Communists went to bathe in the sea,
and cheerfully frolicked in the golden waves,
but two with hangovers remained under water,
lo, how it begins, did I not tell you before?

Only ten came out of the water:
this is how the ranks of the Party decrease!

All ten Communists, bathed and clean,
retired to their rooms to digest lunch.
Eight digested it, but two were poisoned,
and three in my ballad got AIDS there.

All eight of the Communists knew the latest news
about AIDS from the party activist,
but somehow mingled with their cheerful company
a detective specializing in sex crimes

who managed to bury the three naughty ones,
so that only five of the eight were left.

Of the five Communists one died in the city
when he put out the cigarette on an imported kelim.
And the other four were so enthralled by the fire,
that three of them did not survive, as the smoke went down their throats.

Many Communists die in this song of mine,
even Agatha Christie could envy me.
But there was one left, who was not drowned in the sea,
was not killed by the lunch, and did not die in the fire.

No water kills, no fire burns this race:
look, they are still sitting in our neck.

And in fact, only eleven of them are pulled down in the video.